Показ дописів із міткою (0800)8клас. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою (0800)8клас. Показати всі дописи

пʼятниця, 19 травня 2023 р.

Словник географічних термінів і понять за 8 клас

 


Азональність — поширення певних природніх явища незалежно віл зональних особливостей території; зазвичай обумовлена тектонічною будовою та рельєфом.

Акліматизація — пристосування до нових умов існування.

Акумуляція — процес накопичення на земній поверхні пухких мінеральних і органічних осадів.

Антициклон — область підвищеного тиску в атмосфері з максимумом у центрі; характеризується рухом повітря від центру до периферії за ходом годинникової стрілки в Північній півкулі й проти неї — у Південній півкулі, ясною та сухою погодою і слабкими вітрами.

Антропогенний ландшафт — нриродний комплекс, змінений у результаті госнодарської діяльності людини.

Атмосферний фронт — перехідна зона шириною в кишка десятків кілометрів між повітряними масами з різними фізичними властивостями. Розрізняють два основні тини атмосферних фронтів: теплий і холодний.

Басейн — 1. Частина земної поверхні, із якої в певну річку (річкову систему) стікають поверхневі й підземні води. 2. Область залягання корисних копалин, наприклад залізної руди (залізорудний басейн).

Безробітні — особи віком 15 років і старше, які у визначений період не мали роботи, займалися її пошуками й були готові взятися за неї.

Болото — ділянка суходолу з надлишковим зволоженням ґрунту, що заросла вологолюбною рослинністю, із решток якої утворюється торф; розрізняють болота верхові, низинні і перехідні.

Витрата води — показник річкового стоку за одиницю часу.

Водний режим — регулярні зміни рівня та витрат води в річках.

Географічне положення — положення географічного об’єкта на поверхні Землі щодо інших об’єктів, що мають на нього безпосередній або опосередкований вплив.

Горотворення — сукупність процесів формування гірських споруд під виливом інтенсивних ВИСХІДНИХ (тектонічних) рухів.

Ґрунт — верхній тонкий шар земної кори (від десятків сантиметрів до 2—3 м), що мас особливу властивість — родючість; ґрунт є результатом перетворення поверхневих шарів земної кори під СНІЛЬНИМ виливом води, повітря та організмів.

Демографічна криза — процес дуже повільного зростання населення або відсутність його зростання.

Демографічна політика — система державних (економічних, політичних, иравових, культурних) заходів, спрямованих на рехулювання демографічних процесів.

Демографічний вибух — швидке зростання населення окремих країн і світу в цілому в результаті значного иеревшцеиня народжуваності над смертністю.

Діаспора — частина народу, що живе за межами країни своїх» ноходжен-вя, своєї історичної батьківщини.

Економіко-географічне положення країни — розміщення країни щодо об’єктів, які впливають на її економічний розвиток.

Економічно активне населення — частина трудових ресурсів, яка ироионуе свою робочу силу для виробництва товарів і надання послуг у суспільному господарстві.

Економічно неактивне населення — особи віком 15 років і старше, які у визначений неріод не працюють і не шукають роботу.

Еміграція — від’їзд на тимчасове або постійне ироживання до іншої країни.

Ерозія — руйнування гірських норід і ґрунтів поверхневими водними потоками і вітром.

Імміграція — прибуття на тимчасове або постійне ироживання до іншої країни.

Залежна територія — територія із визначеними межами і власним населенням, що в політичному відношенні залежить від держяви-метро-нолії, але може користуватися автономією.

Карст — явище, нов’язане з розчиненням новерхневими і нідземними водами гірських норід (гінс, кам’яна сіль); виражається в утворенні порожнин (нечери, ходи), а також своєрідних форм рельєфу (колодязі, лійки).

Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для неввої місцевості за неріод у кілька десятиліть.

Континентальний клімат — клімат, що формується над внутрішніми частинами материків; особливістю континентального клімату є поєднання снекотного літа й холодної зими з невеликою кількістю опадів.

Країна — територія із визначеними кордонами і власним населенням, що в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною.

Ландшафт — просторово цілісна та порівняно однорідна частина географічної оболонки різних розмірів. У широкому розумінні поняття «ландшафт» є синонімом поняття «природний комплекс» будь-якого розміру.

Меандри — плавні вигини русла річки.

Мегалополіс — урбанізована зона, яка виникає внаслідок зростання близько розташованих міських агломерацій.

Міграція — просторове переміщення населення в межах однієї держави (внутрішня міграція) та з однієї держави до іншої (зовнішня міграція).

Місцевий час — час, що визначається для певного місця на Землі. Він залежить від географічної довготи місця та однаковий для всіх точок ва одному меридіані.

Міська агломерація — скупчення міських поселень, об’єднаних інтенсивними виробничими, транспортними, культурно-побутовими та іншими зв’язками.

Мовна сім'я — найбільша одиниця класифікації народів за ознакою спільного походження їхніх мов.

Населений пункт — забудована земельна ділянка, яка використовується для постійного місця проживання людей (місто, селшце міського тішу, село).

Нація — історична спільність людей, що складається в процесі формування її території, сталих господарських зв’язків, мови и особливостей культури.

Невизнана держава — територія із визначеними кордонами, власним населенням і політичною владою, що не має загального міжнародного визнання.

Озеро — цриродна водойма з уповільненим водообміном і відсутністю безпосереднього зв’язку зі Світовим океаном.

Падіння річки — різниця висот поверхні води біля витоку й гирла річки.

Підземні води — води, що перебувають у порах, тріщинах та інших порожнинах верхньої частини земної кори.

Платформа — відносно малорухома ділянка літосферних плит, що складається з кристалічного фундаменту та осадового чохла.

Плита — частина платформи, перекрита потужним (понад 500 м) чохлом осадових порід.

Похил річки — відношення падіння річки на невній ділянці до її довжини.

Поясний час — місцевий час, що визначається для серединного меридіана певного годинного поясу та діє в його межах.

Природний приріст — різниця між кількістю народжених і померлих протягом иевного періоду, яка обумовлює зміну кількості населення.

Природокористування — діяльність, спрямована на раціональне використання людством природних ресурсів.

Раса — історично сформована велика група людей, об’єднана походженням і спадковими біологічними ознаками (колір шкіри, пропорції тіла, розріз очей, структура волосся тощо).

Релігія — одна із форм духовної культури, яка являє собою особливу форму світогляду і світовідчуття.

Рельеф — сукупність нерівностей літосфери, різних за формами, розмірами, походженням, віком та історією розвитку.

Річковий стік — кількість води, що ііротікає в руслі річки. Показник річкового стоку за одиницю часу називають витратами води.

Світова релігія — релігія, яка отримала поширення серед народів різних країн світу і на різних континентах.

Синоптична карта — карта, на якій нанесені результати метеоролоійчних спостережень про стан приземного шару атмосфери в певний момент.

Сумарна сонячна радіація — частина сонячної енергії, що досягає поверхні Землі. Її показники змінюються залежно від широти, часу доби, нори року і прозорості атмосфери.

Тераси — горизонтальні або дещо похилі поверхні, розташовані на схилах річкових долин. У давнину вони були заплавою річки.

Топографічна карта — загальноі'еографічна карта, що відзначається великою детальністю змісту та забезпечує високу точність вимірювань за нею.

Трудові ресурси — частина населення, яка має фізичні можливості, загальноосвітні й професійні знання, необхідні для роботи в суспільному господарстві.

Урбанізація — процес швидкохч» зростання міського населення та збільшення ролі міст в економіці, політиці, культурі.

Фізико-географічне положення країни — розміщення країни в географічній системі координат та природному просторі з йохч» об’єктами і процесами, що впливають на прххроду країни.

Фізико-географічне районування — система територіального поділу земної поверхні, що х'рунтується на виявленні системи підпорядкованих один одному природних ландшафтів, які характеризуються внутрішньою єдністю і неповторністю компонентів природи.

Фізична географія — система наук, які вивчають х-еографічну оболонку Землі та її структурні частини (ландшафти всіх рівнів).

Хибна урбанізація — процес зростання міськоію населення, якхій не підкріплюється можливостями забезпечити відповідний рівень життя.

Циклон — область зниженого тиску в атмосфері з мінімумом у центрі; ха-рактеризуєтхюя рухом повітря від периферії до центру проти годинникової стрілки в Північній півкулі та за нею — у Південній.

Щит — частина платформи, у межах якої кристалічний фундамент виходить на поверхню або перекривається малопотужним (меншим за 500 м) осадовим чохлом.

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Довгань

неділя, 12 лютого 2023 р.

Тема: Рінинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішані ліси. Використання та охорона рівнинних ландшафтів.

 




презентація Тема: Рінинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішані ліси. Використання та охорона рівнинних ландшафтів.

Тема: Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти.

 





презентація Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти.

неділя, 5 лютого 2023 р.

Тема: Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта "Ландшафти"

 












презентація Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта "Ландшафти"

Ландшафт як просторово-цілісна система. Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти

Пригадайте: 1. Що таке природний комплекс? 2. Які природні компоненти входять до його складу? 3. Назвіть найбільший природний комплекс Землі.

Ландшафти як просторово-цілісна система. Компоненти природи — гірські породи, атмосферне повітря, поверхневі води, ґрунти, рослинність і тваринний світ — утворюють систему, у якій усі частини взаємозалежні. Так було протягом усієї історії розвитку Землі, так є й тепер. Взаємозв’язок у природі зумовлений обміном енергією, речовиною та інформацією між її компонентами.

Кожний компонент географічної (ландшафтної) оболонки (рельєф, ґрунти, води, органічний світ та іи.) розвивається за власними законами. Однак жоден із них не існує й не розвивається ізольовано. Він зазнає впливу інших компонентів і сам впливає на них. Постійний обмін речовини й енергії між окремими частинами ландшафтної оболонки визначає її цілісність. Якщо в ландшафтній оболонці змінити якусь одну ланку, почнуть відповідно змінюватися й усі інші. Ландшафтна оболонка — це водночас і цілісна, і неоднорідна система.

Сукупність компонентів природи .чемної поверхні утворює рівні за розміром і складом системи — ландшафти. або природно-територіальні комплекси (ПТК). Основні чинники формування ПТК: неоднорідність земної кори, різноманітність рельєфу, кількість сонячної радіації, співвідношення тепла й вологи.

Структура ландшафту — сукупність внутрішніх взаємозв’язків між компонентами (вертикальні зв'язки) і між дрібнішими ПТК (горизонтальні зв’язки). Розташування, порядок компонентів і ПТК усередині ландшафту називають його будовою. Розрізняють вертикальну (порядок компонентів) і горизонтальну (порядок ПТК) будову ландшафту.

Наявність сталих взаємозв’язків забезпечує цілісність ландшафту. Структура й будова ландшафту постійно розвиваються н змінюються, що зумовлено розвитком та ускладненням структури географічної оболонки. В Україні прийнята така система одиниць класифікації ландшафтів: клас —» тип і підтип —» вид (моя. 104).

Класи ландшафтів розрізняють за впливом тектонічного азонального чинника з урахуванням особливостей циркуляції атмосфери. Існують два класи ландшафтів — гірський і рівнинний, які в межах України представлені таким чином: рівнинний східноєвропейський клас ландшафтів, гірський карпатський, гірський кримський.

Типи й підтипи ландшафтів виокремлюють залежно від показників забезпечення теплом і вологою, що зумовлює відмінності ґрунтово-рослинного покриву. На рівнинах ці зміни переважно пов’язані з широтною зональністю, а в горах — зі зниженням температури повітря й збільшенням кількості опадів із висотою, тобто вертикальною поясністю.

Розгляньте в атласі ландшафтну карту України, на якій представлені найрізноманітніші ландшафти. Знайдіть райони, де поширені різні типи ландшафтів. Чим пояснюється таке різноманіття?


Сучасна зональність ландшафтів України сформувалася до початку антропогенного періоду. Уважають, що З мли років тому па території України існували лише дві природні зони — лісова й лісостепова, а пізніше з'явилася ще одна — степова. Ці давні ландшафти називають налео-ландшафтами. Протягом антропогенного періоду розвивалися два типи палеоландшафтів: холодні (льодовикові) і теплі (міжльодовикові).

Дослідження К. Геренчука. Український фізико-гео-граф і ландшафтознавець Калеиик Геренчук (1904-1984) є одним із засновників структурної геоморфології. У своїх працях він приділяв велику увагу питанням розвитку рельєфу, проблемам ландшафтознавства та фізико-географічного районування території України, природоохоронній діяльності.

Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Фізико-географічне районування — один із методів комплексних географічних досліджень, що дає можливість узагальнити знання про ландшафтні комплекси, їх просторові відмінності.

Карта фізико-географічного районування (мал. 105) відображає поділ території України на регіональні ландшафтні одиниці: зональні (пояс, зона, підзона) та азональні (країна, край, область, район). Усі зональні й азональні регіональні одиниці взаємопозв’язані й супідрядні: кожна вища одиниця включає нижчі. Регіональні одиниці відрізняються властивостями, типологією й структурою ландшафтів.


Підґрунтям для створення карти фізико-географічного районування є ландшафтні карти України, а також галузеві карти районування природного середовища. Залежно від походження, історії розвитку природно-територіальних комплексів, взаємодії між компонентами природи та сучасних природних процесів виокремлюють регіональні одиниці й аналізують їх властивості.

На карті фізико-географічного районування України виділені країни, зони, піддони, краї (провінції) й області. Пояси на карті не відображені, адже майже вся територія України знаходиться в межах помірного поясу, за винятком Південного берега Криму, для якого характерні ознаки субтропічного поясу.

Фізико-географічна країна вирізняється своєрідною структурою зональності природних комплексів, що зумовлено географічним положенням у межах великих геоструктурних одиниць і загальними ознаками будови земної поверхні.

Понад 93% площі України належить до південно-західної частини Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни. На Східноєвропейській рівнині чітко виражена широтна зональність ґрунтово-рослинного покриву й ландшафтів.

До 6 % площі України займають Українські Карпати (північно-східна частина Альпійсько-Карпатської гірської фізико-географічної країни), а 1 % -Кримські гори (крайня західна частина Кримсько-Кавказької гірської фізико-географічної країни).

Фізико-географічний пояс виокремлюють на основі порівняння радіаційного балансу й термічного режиму, а також типу атмосферної циркуляції. В Україні межа між помірним і субтропічним поясами проходить південним схилом Головного пасма Кримських гір.

Пояс поділяють на фізико-географічні (природні) зони, для яких характерний спільний баланс тепла й вологи, що зумовлює формування зональних типів фунтів і рослинності. Кожній зоні відповідає певний тип, а нідзоні підтип ландшафту. У межах Східноєвропейської рівнинної країни зазвичай виокремлюють чотири природні зони: мішаних лісів (20 % площі України), широколистих лісів (8 % площі України), лісостепу (понад 26 % площі України) і степу (до 40 % площі України).

У межах зони степу виокремлюють три підзоли — ігівиічиостепового, середи ьостснового й нівденностепового ландшафтів.

Фізико-географічний край — частина зони або підзоии. Вони відрізняються ступенем континентальності клімату, що пов'язано з віддаленістю території від океану й неоднорідністю повітряних мас. Прикладом такого краю є Полісся в межах зони мішаних лісів. Поділ на краї добре виражений у лісостеповій і степовій зонах.

Фізико-географічна область - частина краю (провінції) зі своїми особливостями геологічної будови й рельєфу.

Кожна природна область поділяється на фізико-географічні райони — найменші одиниці районування. У межах району переважає один тин ландшафту.

Одиниці фізико-географічного районування, виокремлені з урахуванням радіаційного чинника, називають зональними; з урахуванням тектонічного й циркуляційного - азональними.

Антропогенні ландшафти. Ландшафти, змінені внаслідок діяльності людини, називають антропогенними. їх можна об'єднати в такі групи:

•    ландшафти, що зазнали короткочасного виливу людини й здатні самостійно існувати;

•    ландшафти, на які людина виливає протягом усього періоду їх існування і водночас виступає їх невід'ємним компонентом.

Дискусійний клуб

Чи можна вважати людину рушійною силою зміни природних ландшафтів? Поясніть, чому.

В одній групі ландшафтів людина виступає в ролі суб'єкта (того, хто впливає), в іншій — об'єкта (того, на кого впливають). До ландшафтів короткочасного впливу людини належать, наприклад, вторинні ліси. Ландшафтами тривалої дії людини є сільськогосподарські угіддя. Людина в такому випадку виступає зовнішнім чинником, вона регулює розвиток та існування цих ландшафтів у міру задоволення своїх потреб. В урбаиізовапих, промислових ландшафтах людина є їх невід’ємним компонентом.

На сучасному етапі розвиток антропогенних ландшафтів зумовлений соціальними, психологічними, трудовими, економічними й біологічними потребами людини, яка прагне забезпечити для себе сприятливі умови існування.

Отже, людина не тільки сформувала сучасне різноманіття ландшафтів міських територій з урахуванням власних потреб, вона й надалі впливає на розвиток цих ландшафтів.

Висновки

Ландшафт — найменший за розмірами природно-територіальний комплекс. Ландшафти формуються внаслідок взаємодії природних компонентів. Залежно від чинників формування ландшафти поділяють на зональні й азональні.

У межах України розрізняють класи, типи й види природних ландшафтів. Ландшафти, змінені під впливом діяльності людини, називають антропогенними.

Фізико-географічне районування території — виявлення природно-територіального комплексу на певній території.

В Україні виокремлюють такі одиниці фізико-географічного районування: два географічні пояси, три фізико-географічні країни, чотири природні зони.

Запитання та завдання

1.    Що називають ландшафтом? Яка наука вивчає ландшафти? Чому важливо знати особливості ландшафтів?

2.    Що таке природний ландшафт, антропогенний ландшафті

3.    Чим зумовлене різноманіття ландшафтів на території України?

4.    Які класи ландшафтів виокремлюють у межах України? Чому?

5.    Назвіть одиниці фізико-географічного районування.

6.    Що таке фізико-географічна країна?

7.    На які природні зони поділяють рівнинну частину України?

8.    Чи існує відповідність між одиницями фізико-географічного районування та одиницями класифікації ландшафтів? Наведіть приклади її прояву

9.    Як змінюються ландшафти у вашій місцевості? Як ви вважаєте, із чим це пов’язано?

10. Складіть «фізико-географічну адресу» вашої місцевості за планом: а) фізико-географічна область; б) природна зона (підзона); в) провінція; г) область.

Практикум

Розгляньте карту фізико-географічного районування України та позначте на контурній карті межі фізико-географічних країн і природних зон. Напишіть їх назви.

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Гільберг

пʼятниця, 14 травня 2021 р.

8 клас. Форми рельєфу Львівської області

 


§ 5. КОРОТКИЙ НАРИС ПРО ПРИРОДУ ЛЬВIВЩИНИ

Львiвська область знаходиться на заходi України. Її поверхня на пiвднi гориста, 

на пiвночi та в центральнiй частинi – рiвнинна, горбкувата. Поверхня складена оса-

довими гiрськими породами, здебiльшого пiщанистими i глинистими. У пiдземних

надрах знайдено нафту i природний газ, сiль, сiрку, кам’яне i буре вугiлля та iншi

кориснi копалини.

Лiто в нашiй мiсцевостi тепле i дощове. Зима прохолодна, малоснiжна з частими

вiдлигами. Дощовi i талi снiговi води дають життя численним рiчкам. Найбiльшими

серед них є Днiстер, Захiдний Буг, Стрий, Стир.

На пiвночi областi та в долинах рiчок мiсцевiсть заболочена. Там ростуть болотянi

рослини. Значну частину територiї займають лiси, в яких найчастiше можна по-

бачити такi дерева як сосна, смерека, ялиця, дуб, бук, граб, береза, вiльха. У лiсах

живуть рiдкiснi велетнi зубри i звичайнi маленькi бiлки, зустрiчаються ведмедi,

вовки, оленi, багато лисиць, диких свиней, козуль та зайцiв.

Бiльш рiвнинна мiсцевiсть, де є родючi ґрунти – чорноземи та сiрi лiсовi, – роз-

орана. Тут вирощують пшеницю, жито, цукровi буряки, льон та багато iнших

корисних рослин. Для того, щоб зберегти красу нашого краю, створено заповiднi

мiсцевостi. Нині природа областi помiтно погiршується, тому завдання кожного

з нас берегти її.


§ 6. НЕРIВНОСТI ПОВЕРХНI

1. Назви форми земної поверхнi.

2. Чим вiдрiзняється горб вiд гори?

3. Якi частини гори або горба ти знаєш?


1. Форми поверхнi Землi


Всi нерiвностi поверхнi нашої планети подiляють на двi великi частини або фор-

ми: материки та океанiчнi западини. У них видiляють такi найголовнiшi складовi

поверхнi: гори (океанiчнi хребти) та рiвнини (океанiчне ложе). В океанiчних за-

падинах гори та рiвнини вкритi водою, а на материках милують наш зiр.

Гори i рiвнини рiзняться зовнiшнiм виглядом та висотою. Мiсцевiсть, що пiднята

над рiвнем моря на значну висоту i на якiй скупчилося багато вершин, називають

гiрською країною або просто горами. Гори подiляють за висотою на низькi, середнi

та високi. Наприклад, Кавказ – високi, Карпати – середнi, Кримськi гори – низькi.

Рiвнини мають меншу висоту, нiж гори. Залежно вiд висоти рiвнини подiляють

на низовини (до 200 м) та височини (вiд 200 до 500 м).

Рiвнини можуть мати рiзний зовнiшнiй вигляд. Найчастiше рiвнини це плоскi,

рiвнi мiсцевостi, iнодi хвилястi та горбистi 

Рiвниннi дiлянки сушi, що пiднятi на значну висоту, називають плоскогiр’ями

або плато.

На географiчних картах гори позначають рiзними вiдтiнками коричневого

кольору. Чим темнiшi його вiдтiнки, тим вищi гори. Бiля найвищих вершин гiр

пiдписують їхню назву та висоту в метрах. Наприклад, «Українськi Карпати», «гора

Говерла, 2061»  Височини зафарбованi жовтим кольором, а низовини –

вiдтiнками зеленого. Найвищi точки височин та найнижчi низовин теж мають

свою назву та так звану вiдмiтку висоти. Наприклад, «Подiльська височина», «гора

Камула, 471».


Висоту гiр та рiвнин визначають спецiальними приладами, ведучи вiдлiк вiд

поверхнi води моря чи океану. Отже, коли вказують висоту гори Говерли, то мають

на увазi, що вершина гори вища вiд поверхнi води в морi на 2061 метр.

2. Поверхня Львiвщини

Поверхня нашого краю в далекому минулому була морським дном. Минуло ба-

гато мiльйонiв рокiв. Море вiдступило i на його мiсцi утворилися гори та рiвнини.

Там, де суша пiднялася на висоту понад 1000 метрiв виникли Карпатськi гори.

Iнша частина сушi, яка має меншу висоту, називається височинами та низовинами

(мал. 5).

Українськi Карпати – це середнi за висотою гори. Частина цих гiр знаходиться на

пiвднi нашої областi. Вони складаються з кiлькох ланцюжкiв-гiр – гiрських хребтiв,

що називають Бескидами, Вододiльним та Верховинським хребтами. Найвищим

є Верховинський хребет. Саме тут знаходиться найвища точка Львiвщини – гора

Пiкуй, висота 1408 метрiв над рiвнем моря. Місцевість, яка розташована поряд із

Карпатськими горами, має висоту до 500 метрів, називається Підгір’ям або Перед-

карпатською височиною.

Середню частину Львiвської областi займає Подiльська височина, яка дiлиться

на Опiлля, Гологори, Вороняки та Львiвське плато. На пiвнiчний захiд вiд неї роз-

ташована височина Розточчя (мал. 6). Найвища точка Подiльської височини – гора

Камула висотою 471 метр. На пiвночi височина крутим уступом (схилом) переходить

у низовинну мiсцевiсть, яку називають Малим Полiссям. Пiвнiчна окраїна областi

зайнята Волинською височиною.
Одна третя частина областi гориста, а решта – рiвнинна.

Рівнинна місцевість. Вигляд зі схилу Розточчя на Білогоро-Мальчицьку долину

1. Назви форми рельєфу, які є у твоїй мiсцевостi.

2. Вкажи назви та поясни їхнє походження.

3. Знайди на фiзичнiй картi областi географiчнi назви, якi згаданi в

текстi параграфа. Надпиши їх на контурнiй картi.

4. Склади схему «Форми поверхнi».

четвер, 6 травня 2021 р.

8 клас Тема: Географічне положення, адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвиток Львівської області




Львівщина – наш рідний край. Розташування краю.

Межі














Адміністративно територіальний устрій Львівської області





Львівська область складається з семи районів, кожен з яких ділиться на об'єднані територіальні громади (всього 73). Місто з районним поділом одне (Львів), міських районів 6. Всього в області 44 міста, 34 селища міського типу, 1850 сільських населених пунктів (найбільша кількість в Україні), у тому числі 1 селище.

Львівська область
Дрогобицький районЗолочівський районЛьвівський районСамбірський районСтрийський районЧервоноградський районЯворівський район
Бориславська ОТГБродівська ОТГБібрська ОТГБісковицька ОТГГніздичівська ОТГБелзька ОТГІвано-Франківська ОТГ
Дрогобицька ОТГБуська ОТГВеликолюбінська ОТГБоринська ОТГГрабовецько-Дулібівська ОТГВеликомостівська ОТГМостиська ОТГ
Меденицька ОТГЗолочівська ОТГГлинянська ОТГДобромильська ОТГЖидачівська ОТГДобротвірська ОТГНовояворівська ОТГ
Східницька ОТГКрасненська ОТГГородоцька ОТГНовокалинівська ОТГЖуравненська ОТГЛопатинська ОТГСудововишнянська ОТГ
Трускавецька ОТГПідкамінська ОТГДавидівська ОТГРалівська ОТГКозівська ОТГРадехівська ОТГШегинівська ОТГ
Поморянська ОТГДобросинсько-Магерівська ОТГРудківська ОТГМиколаївська ОТГСокальська ОТГЯворівська ОТГ
Заболотцівська ОТГЖовківська ОТГСамбірська ОТГМоршинська ОТГЧервоноградська ОТГ
Жовтанецька ОТГСтаросамбірська ОТГНовороздільська ОТГ
ЗимноводівськаСтрілківська ОТГРозвадівська ОТГ
Кам’янка-Бузька ОТГТурківська ОТГСколівська ОТГ
Комарнівська ОТГХирівська ОТГСлавська ОТГ
Куликівська ОТГСтрийська ОТГ
Львівська ОТГТростянецька ОТГ
Мурованська ОТГХодорівська ОТГ
Новояричівська ОТГ
Оброшинська ОТГ
Перемишлянська ОТГ
Підберізцівська ОТГ
Пустомитівська ОТГ
Рава-Руська ОТГ
Сокільницька ОТГ
Солонківська ОТГ
Щирецька ОТГ

четвер, 22 квітня 2021 р.

Тема: Релігійний склад населення Світу та України

 




презентація Релігії світу



Поширення християнства у світі


Поширення основних напрямків будизму

Карта поширення ісламу за країнами. Зелений колір — суніти, синій — шиїти.


Релігія в Україні
До якої релігії себе відносять українці[1]
відповідьвідсоток
Православ'я
  
79.3%
Просто християнин
  
9.6%
УГКЦ
  
8.8%
РКЦ
  
1.2%
Протестантизм
  
1.2%
Іслам
  
1%
Юдаїзм
  
0.4%
атеїсти
  
4.3%
Свідки Єгови
  
2%
Важко сказати
  
2.3%
відмова відповідати
  
0.4%


Частка релігійних громад на 01.01.2010

Частка православних громад за регіонами України






Релігії світу.

четвер, 15 квітня 2021 р.

8 кл. Тема: Етноси. Найпоширеніші мовні сім'ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни

 


перегляньте презентацію РАСОВА ТА ЕТНІЧНА МОЗАЇКА СВІТУ


Сучасна Україна — багатонаціональна держава, де прожи­вають більше 100 націй та народностей. Усі вони складають український народ.

Вивченням культури, побуту, походження та розселення на­родів займається етнографія (грец. ethnos — «народ», grapho — «пишу»).

В етнографії прийнято виділяти три стадії формування етносуплем’я, народність, нація.

А) Етнічний склад населення

Етнос — стійка спільнота людей, що історично склалася на певній території. У ній люди мають власну мову, культуру, усві­домлюють свою єдність і відмінності від інших етносів. У ході роз­витку етносу формуються характерні ознаки матеріальної та духов­ної культури, етнічна самосвідомість. Основними формами етносу є плем’я, народність, нація.

Плем’я — це група людей, що має свою територію, примітивну економічну єдність, звичаї та складається з кількох родів. Поступове змішування племен призвело спочатку до виникнення союзів, а по­тім і народностей.



Народність — це спільнота людей, яка історично склалася на основі об’єднання племен і має спільні територіальні, мовні та економічні ознаки. Коли спільні ознаки мови, культури, єдності території набувають стійкого характеру, народність пере­творюється в націю.

Нація (від лат. паііоп — народ) — це населення певної терито­рії, яке має спільні звичаї, походження, історію розвитку, мову.

Культуру, побут, походження та розселення народів вивчає на­ука етнографія.

Більшість вчених вважає, що у сучасному світі існує від 3 до 5 тис. малих і великих народів. За статистичними даними, 321 на­род налічує у своєму складі понад 1 млн. осіб, 7 народів — більше ніж 100 млн. (китайці (ханьці) — 1190 млн, хіндустанці — 265, бен-ґальці — 225, американці — 205, бразілійці — 175, росіяни — 150, японці — 123).


Б) Класифікація країн за національним складом населення

За національним складом населення у світі виділяють три групи країн: однонаціональні, двонаціональні та багатонаціональні. Одно національними вважають країни, в яких понад 90 % населення складають представники однієї нації (Данія, Швеція, Портуґалія, Італія, Ірландія, Греція, Південна Корея, Японія, Ємен, Банґладеш, Саудівська Аравія та ін.). Класичним прикладом двонаціональної країни є Бельґія, де проживають фламандці і валлони. Більшість країн світу є багатонаціональними. Найбільш строкатий етнічний склад в азіатських країнах — Індії та Індонезії, в них проживає по­над 100 народів. Саме у країнах з багатонаціональним складом на­селення часто виникають міжетнічні суперечності.

В) Мови народів світу

Головною ознакою народу є спільність мови. Тому найбільш уживана класифікація народів базується на мовному факторі. У су­часному світі нараховується близько 5 тис. різних мов. Детально встановити їх кількість дуже важко, бо деякі області земної кулі недостатньо вивчені в лінгвістичному плані. 3/4 всіх мов не мають писемності. Найбільше мов реєструється там, де етнічний розвиток відбувається на рівні племен або народностей. «Світовим рекорд­сменом» за чисельністю мов є острів Нова Ґвінея, де нараховується понад 1 тис. мов.

За ступенем спорідненості мови об’єднують у мовні сім’ї і мовні групи.
Source: https://lectures.7mile.net/geography-8/naselennia/etnosi-najposhirenishi-movni-sim-ji-odnonatsionalni-ta-bagatonatsionalni-krajini.html


Source: https://lectures.7mile.net/geography-8/naselennia/etnosi-najposhirenishi-movni-sim-ji-odnonatsionalni-ta-bagatonatsionalni-krajini.html



перейдіть сюди

Сусідні етноси України 

    Цілком природним є той факт, що на території України проживають етноси сусідніх держав. Кордон України багаторазово змінював свої обриси, у прикордонних районах населення практично завжди змішане. Так, 95 % угорців України проживає в Закарпатті, що межує з Угорщиною; болгари — у південних районах України (Одеська, Запорізька області). Багато молдаван в Одеській і Чернівецькій областях. Румуни компактно розселені в Чернівецькій і Закарпатській областях (після Першої світової війни Північна Буковина була частиною Румунії). Уздовж північних і західних кордонів України проживають поляки (найбільше — у Житомирській області). Полонізація західноукраїнських земель почалася з XIV ст., часом влада Польщі поширювалася до Дніпра. Як наслідок цих процесів на території України в 30-ті рр. проживало понад 2 млн. поляків, нині — трохи більше 200 тис. Причини зменшення кількості поляків: депортація 1939–1941 рр., утрати під час окупації і внаслідок польсько-українських міжнаціональних конфліктів, обмін українсько-польським населенням у перші післявоєнні роки. Дещо не вписується у вищезазначену тенденцію розміщення білорусів, які проживають у південних і східних районах України, чимало на Донбасі (вони переїхали в післявоєнні роки на підприємства і шахти Донбасу).



- Які етноси сусідніх країн проживають в Україні? Де вони розміщені? Які зміни в їхній кількості відбулися останніми десятиліттями?

Домашнє завдання

- Опрацювати текст підручника.

- За картою знайти найпоширеніші етноси Львівщини…
Source: https://lectures.7mile.net/geography-8/naselennia/etnosi-najposhirenishi-movni-sim-ji-odnonatsionalni-ta-bagatonatsionalni-krajini.html

Пройдіть тест Етноси. Найпоширеніші мовні сімї і групи 

Повідомте учням
Код доступу 6337955
Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua