Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Довгань - Нова програма

 

Основні поняття і терміни

Агломерація міська (від латин. — нагромаджую) — зрощування прилеглих міст, сільських населених пунктів, об’єднаних інтенсивними господарськими зв’язками. Залежно від кількості ядер (найбільших центрів) розрізняють моноцентричні, біцентричні та поліцентричні агломерації.

Анклав (від латин. inclavare — закривати на ключ) — держава або частина держави, що оточена з усіх боків територією іншої держави.

Біоінженерія — напрямок науки і техніки, застосування інженерних принципів у біології та медицині, цілеспрямоване внесення змін в організми рослин, тварин і людини та керування їхніми функціями.

Біотехнологія (від грец. bios — життя, techne — мистецтво, майстерність і logos — слово, навчання) — використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни за рік незалежно від національної належності підприємств.

ВВП на одну особу (за паритетом купівельної спроможності (ПКС), тобто реальний ВВП) — міра випуску продукції на одного жителя, що оцінена в доларах США постійної купівельної спроможності. Вищий реальний ВВП на одну особу є показником вищого рівня життя.

Вторинний (промисловий) сектор економіки — сукупність виробництв обробної промисловості та будівництво. У сучасному світі країни, у структурі економіки яких переважає вторинний сектор, називають індустріальними.

Геополітика — наука про вплив географічного простору держав на їхні політичні цілі та інтереси.

Глобалізація (від фр. global — планетарний, всеосяжний) — об’єктивний процес усе більш тісного зближення, взаємодії, взаємозалежності різних країн і народів світу, перш за все в економічній сфері, але також у сферах інформації, культури, технологій, управління.

Густота населення — показник, що відображає кількість людей, які проживають на певній площі. Густота населення визначається відношенням кількості людей до площі території (осіб/км2).

Демографічний вибух — швидке зростання кількості населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення показників народжуваності над смертністю.

Демографічна криза — процес дуже повільного зростання кількості населення або його скорочення.

Держава — суверенне політичне утворення суспільства, що займає певну територію, на якій має всю повноту законодавчої й виконавчої влади, та організує господарську діяльність населення. Держави є головним елементом політичної карти світу.

Джентрифікація (англ. gentrification) — реконструкція та оновлення будівель у раніше непривабливих частинах міста та асоційований із ними переїзд до району заможних жителів.

Діаспора — частина народу, що живе поза країною свого походження, своєю історичною батьківщиною.

Економічна інтеграція — процес встановлення глибоких та стійких взаємозв’язків між окремими групами країн, проведення між ними злагодженої міждержавної економічної політики.

Економічно активне населення (ЕАН) — частина населення країни, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить прибуток. До ЕАН належать люди, зайняті господарською діяльністю, та безробітні, які хочуть працювати.

Унітарна країна — країна, у якій діють єдині для всієї країни вищі органи влади, а їхні рішення мають верховенство на всій території.

Інвестиції — довгострокові вкладення коштів у певну справу, підприємство, різні сектори економіки з метою отримання певного доходу (прибутку). Особа, яка має кошти і вкладає їх у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а процес вкладення коштів — інвестуванням.

Країна — територія з визначеними кордонами і власним населенням, що в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною.

Мегалополіс (від грец. — велике місто) — найбільша форма розселення, урбанізована зона, яка утворюється внаслідок зростання близько розташованих міських агломерацій.

Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час. Еміграція — виїзд на постійне проживання до іншої країни. Імміграція — в’їзд до іншої країни на постійне проживання.

Монархія — форма правління, за якої верховна влада формально або фактично належить одній людині. У більшості випадків монарх (це може бути король, цар, імператор, султан, шах, емір тощо) отримує владу у спадок.

Нові індустріальні країни (НІК) — група країн, що розвиваються, які завдяки швидкому реформуванню економіки досягли високих темпів економічного зростання.

Офшори (від англ, offshore — поза берегом, поза межами) — економічна зона або країна, яка надає вагомі податкові та юридичні вигоди для реєстрації та ведення бізнесу.

Первинний (аграрно-промисловий) сектор економіки — сукупність виробництв, які займаються видобутком сировини та його переробкою в напівфабрикати (сільське, лісове господарство, рибальство, полювання та видобуток природної сировини).

Регіон світу — сукупність країн, які об’єднані за подібностями в їх географічному положенні, історичному, економічному й соціальному розвитку; з огляду на сусідство та зв’язки між ними.

Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються загальнонародним представницьким органом — парламентом.

Реіндустріалізація — розвиток наукоємних, сучасних виробництв на основі досягнень науково-технічної революції.

Ресурсозабезпеченість — співвідношення розвіданих запасів мінеральних ресурсів та розмірів їх використання.

Рурбанізація (від англ. rural — сільський та урбанізація) — процес поширення міських форм та умов життя на сільську місцевість.

Співдружність націй — об’єднання незалежних держав, що раніше входили до складу Британської імперії, які визнають британського монарха як символ вільного єднання.

Субурбанізація — зростання населення приміських зон, у тому числі за рахунок переїзду частини жителів великих міст із перенаселених районів у передмістя (як правило, характерна для розвинених країн).

Територія — частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнародного права, на Землі виділяють такі території: території держав, залежні країни і території, води відкритого моря та територію Антарктиди.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі міжнародні компанії, що мають виробничі потужності у двох або більше країнах і проводять єдину економічну політику та загальну стратегію.

Третинний сектор економіки (сфера послуг) — сукупність видів економічної діяльності, які надають послуги (транспорт, торгівля, туризм, наукова діяльність, освіта, охорона здоров’я, фінансові, інформаційні послуги тощо).

Урбанізація — процес збільшення кількості міст, міських жителів і поширення міського способу життя.

Федеративні країни — країни, що містять у своєму складі утворення (федеративні одиниці: республіки, штати, землі), які юридично мають певну самостійність.

Франкофонія — міжнародна організація співробітництва франкомовних країн (58 учасників, 26 спостерігачів, у тому числі Україна).

Хибна урбанізація (псевдоурбанізація) — процес зростання міського населення, що не підкріплюється можливостями забезпечити відповідний рівень життя (безробіття, відсутність якісного житла, низький рівень благоустрою).

Словник географічних термінів і понять за 8 клас

 

Азональність — поширення певних природніх явища незалежно віл зональних особливостей території; зазвичай обумовлена тектонічною будовою та рельєфом.

Акліматизація — пристосування до нових умов існування.

Акумуляція — процес накопичення на земній поверхні пухких мінеральних і органічних осадів.

Антициклон — область підвищеного тиску в атмосфері з максимумом у центрі; характеризується рухом повітря від центру до периферії за ходом годинникової стрілки в Північній півкулі й проти неї — у Південній півкулі, ясною та сухою погодою і слабкими вітрами.

Антропогенний ландшафт — нриродний комплекс, змінений у результаті госнодарської діяльності людини.

Атмосферний фронт — перехідна зона шириною в кишка десятків кілометрів між повітряними масами з різними фізичними властивостями. Розрізняють два основні тини атмосферних фронтів: теплий і холодний.

Басейн — 1. Частина земної поверхні, із якої в певну річку (річкову систему) стікають поверхневі й підземні води. 2. Область залягання корисних копалин, наприклад залізної руди (залізорудний басейн).

Безробітні — особи віком 15 років і старше, які у визначений період не мали роботи, займалися її пошуками й були готові взятися за неї.

Болото — ділянка суходолу з надлишковим зволоженням ґрунту, що заросла вологолюбною рослинністю, із решток якої утворюється торф; розрізняють болота верхові, низинні і перехідні.

Витрата води — показник річкового стоку за одиницю часу.

Водний режим — регулярні зміни рівня та витрат води в річках.

Географічне положення — положення географічного об’єкта на поверхні Землі щодо інших об’єктів, що мають на нього безпосередній або опосередкований вплив.

Горотворення — сукупність процесів формування гірських споруд під виливом інтенсивних ВИСХІДНИХ (тектонічних) рухів.

Ґрунт — верхній тонкий шар земної кори (від десятків сантиметрів до 2—3 м), що мас особливу властивість — родючість; ґрунт є результатом перетворення поверхневих шарів земної кори під СНІЛЬНИМ виливом води, повітря та організмів.

Демографічна криза — процес дуже повільного зростання населення або відсутність його зростання.

Демографічна політика — система державних (економічних, політичних, иравових, культурних) заходів, спрямованих на рехулювання демографічних процесів.

Демографічний вибух — швидке зростання населення окремих країн і світу в цілому в результаті значного иеревшцеиня народжуваності над смертністю.

Діаспора — частина народу, що живе за межами країни своїх» ноходжен-вя, своєї історичної батьківщини.

Економіко-географічне положення країни — розміщення країни щодо об’єктів, які впливають на її економічний розвиток.

Економічно активне населення — частина трудових ресурсів, яка ироионуе свою робочу силу для виробництва товарів і надання послуг у суспільному господарстві.

Економічно неактивне населення — особи віком 15 років і старше, які у визначений неріод не працюють і не шукають роботу.

Еміграція — від’їзд на тимчасове або постійне ироживання до іншої країни.

Ерозія — руйнування гірських норід і ґрунтів поверхневими водними потоками і вітром.

Імміграція — прибуття на тимчасове або постійне ироживання до іншої країни.

Залежна територія — територія із визначеними межами і власним населенням, що в політичному відношенні залежить від держяви-метро-нолії, але може користуватися автономією.

Карст — явище, нов’язане з розчиненням новерхневими і нідземними водами гірських норід (гінс, кам’яна сіль); виражається в утворенні порожнин (нечери, ходи), а також своєрідних форм рельєфу (колодязі, лійки).

Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для неввої місцевості за неріод у кілька десятиліть.

Континентальний клімат — клімат, що формується над внутрішніми частинами материків; особливістю континентального клімату є поєднання снекотного літа й холодної зими з невеликою кількістю опадів.

Країна — територія із визначеними кордонами і власним населенням, що в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною.

Ландшафт — просторово цілісна та порівняно однорідна частина географічної оболонки різних розмірів. У широкому розумінні поняття «ландшафт» є синонімом поняття «природний комплекс» будь-якого розміру.

Меандри — плавні вигини русла річки.

Мегалополіс — урбанізована зона, яка виникає внаслідок зростання близько розташованих міських агломерацій.

Міграція — просторове переміщення населення в межах однієї держави (внутрішня міграція) та з однієї держави до іншої (зовнішня міграція).

Місцевий час — час, що визначається для певного місця на Землі. Він залежить від географічної довготи місця та однаковий для всіх точок ва одному меридіані.

Міська агломерація — скупчення міських поселень, об’єднаних інтенсивними виробничими, транспортними, культурно-побутовими та іншими зв’язками.

Мовна сім'я — найбільша одиниця класифікації народів за ознакою спільного походження їхніх мов.

Населений пункт — забудована земельна ділянка, яка використовується для постійного місця проживання людей (місто, селшце міського тішу, село).

Нація — історична спільність людей, що складається в процесі формування її території, сталих господарських зв’язків, мови и особливостей культури.

Невизнана держава — територія із визначеними кордонами, власним населенням і політичною владою, що не має загального міжнародного визнання.

Озеро — цриродна водойма з уповільненим водообміном і відсутністю безпосереднього зв’язку зі Світовим океаном.

Падіння річки — різниця висот поверхні води біля витоку й гирла річки.

Підземні води — води, що перебувають у порах, тріщинах та інших порожнинах верхньої частини земної кори.

Платформа — відносно малорухома ділянка літосферних плит, що складається з кристалічного фундаменту та осадового чохла.

Плита — частина платформи, перекрита потужним (понад 500 м) чохлом осадових порід.

Похил річки — відношення падіння річки на невній ділянці до її довжини.

Поясний час — місцевий час, що визначається для серединного меридіана певного годинного поясу та діє в його межах.

Природний приріст — різниця між кількістю народжених і померлих протягом иевного періоду, яка обумовлює зміну кількості населення.

Природокористування — діяльність, спрямована на раціональне використання людством природних ресурсів.

Раса — історично сформована велика група людей, об’єднана походженням і спадковими біологічними ознаками (колір шкіри, пропорції тіла, розріз очей, структура волосся тощо).

Релігія — одна із форм духовної культури, яка являє собою особливу форму світогляду і світовідчуття.

Рельеф — сукупність нерівностей літосфери, різних за формами, розмірами, походженням, віком та історією розвитку.

Річковий стік — кількість води, що ііротікає в руслі річки. Показник річкового стоку за одиницю часу називають витратами води.

Світова релігія — релігія, яка отримала поширення серед народів різних країн світу і на різних континентах.

Синоптична карта — карта, на якій нанесені результати метеоролоійчних спостережень про стан приземного шару атмосфери в певний момент.

Сумарна сонячна радіація — частина сонячної енергії, що досягає поверхні Землі. Її показники змінюються залежно від широти, часу доби, нори року і прозорості атмосфери.

Тераси — горизонтальні або дещо похилі поверхні, розташовані на схилах річкових долин. У давнину вони були заплавою річки.

Топографічна карта — загальноі'еографічна карта, що відзначається великою детальністю змісту та забезпечує високу точність вимірювань за нею.

Трудові ресурси — частина населення, яка має фізичні можливості, загальноосвітні й професійні знання, необхідні для роботи в суспільному господарстві.

Урбанізація — процес швидкохч» зростання міського населення та збільшення ролі міст в економіці, політиці, культурі.

Фізико-географічне положення країни — розміщення країни в географічній системі координат та природному просторі з йохч» об’єктами і процесами, що впливають на прххроду країни.

Фізико-географічне районування — система територіального поділу земної поверхні, що х'рунтується на виявленні системи підпорядкованих один одному природних ландшафтів, які характеризуються внутрішньою єдністю і неповторністю компонентів природи.

Фізична географія — система наук, які вивчають х-еографічну оболонку Землі та її структурні частини (ландшафти всіх рівнів).

Хибна урбанізація — процес зростання міськоію населення, якхій не підкріплюється можливостями забезпечити відповідний рівень життя.

Циклон — область зниженого тиску в атмосфері з мінімумом у центрі; ха-рактеризуєтхюя рухом повітря від периферії до центру проти годинникової стрілки в Північній півкулі та за нею — у Південній.

Щит — частина платформи, у межах якої кристалічний фундамент виходить на поверхню або перекривається малопотужним (меншим за 500 м) осадовим чохлом.

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Довгань