презентація Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта "Ландшафти"
Ландшафт як просторово-цілісна система. Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти
Пригадайте: 1. Що таке природний комплекс? 2. Які природні компоненти входять до його складу? 3. Назвіть найбільший природний комплекс Землі.
Ландшафти як просторово-цілісна система. Компоненти природи — гірські породи, атмосферне повітря, поверхневі води, ґрунти, рослинність і тваринний світ — утворюють систему, у якій усі частини взаємозалежні. Так було протягом усієї історії розвитку Землі, так є й тепер. Взаємозв’язок у природі зумовлений обміном енергією, речовиною та інформацією між її компонентами.
Кожний компонент географічної (ландшафтної) оболонки (рельєф, ґрунти, води, органічний світ та іи.) розвивається за власними законами. Однак жоден із них не існує й не розвивається ізольовано. Він зазнає впливу інших компонентів і сам впливає на них. Постійний обмін речовини й енергії між окремими частинами ландшафтної оболонки визначає її цілісність. Якщо в ландшафтній оболонці змінити якусь одну ланку, почнуть відповідно змінюватися й усі інші. Ландшафтна оболонка — це водночас і цілісна, і неоднорідна система.
Сукупність компонентів природи .чемної поверхні утворює рівні за розміром і складом системи — ландшафти. або природно-територіальні комплекси (ПТК). Основні чинники формування ПТК: неоднорідність земної кори, різноманітність рельєфу, кількість сонячної радіації, співвідношення тепла й вологи.
Структура ландшафту — сукупність внутрішніх взаємозв’язків між компонентами (вертикальні зв'язки) і між дрібнішими ПТК (горизонтальні зв’язки). Розташування, порядок компонентів і ПТК усередині ландшафту називають його будовою. Розрізняють вертикальну (порядок компонентів) і горизонтальну (порядок ПТК) будову ландшафту.
Наявність сталих взаємозв’язків забезпечує цілісність ландшафту. Структура й будова ландшафту постійно розвиваються н змінюються, що зумовлено розвитком та ускладненням структури географічної оболонки. В Україні прийнята така система одиниць класифікації ландшафтів: клас —» тип і підтип —» вид (моя. 104).
Класи ландшафтів розрізняють за впливом тектонічного азонального чинника з урахуванням особливостей циркуляції атмосфери. Існують два класи ландшафтів — гірський і рівнинний, які в межах України представлені таким чином: рівнинний східноєвропейський клас ландшафтів, гірський карпатський, гірський кримський.
Типи й підтипи ландшафтів виокремлюють залежно від показників забезпечення теплом і вологою, що зумовлює відмінності ґрунтово-рослинного покриву. На рівнинах ці зміни переважно пов’язані з широтною зональністю, а в горах — зі зниженням температури повітря й збільшенням кількості опадів із висотою, тобто вертикальною поясністю.
Розгляньте в атласі ландшафтну карту України, на якій представлені найрізноманітніші ландшафти. Знайдіть райони, де поширені різні типи ландшафтів. Чим пояснюється таке різноманіття?
Сучасна зональність ландшафтів України сформувалася до початку антропогенного періоду. Уважають, що З мли років тому па території України існували лише дві природні зони — лісова й лісостепова, а пізніше з'явилася ще одна — степова. Ці давні ландшафти називають налео-ландшафтами. Протягом антропогенного періоду розвивалися два типи палеоландшафтів: холодні (льодовикові) і теплі (міжльодовикові).
Дослідження К. Геренчука. Український фізико-гео-граф і ландшафтознавець Калеиик Геренчук (1904-1984) є одним із засновників структурної геоморфології. У своїх працях він приділяв велику увагу питанням розвитку рельєфу, проблемам ландшафтознавства та фізико-географічного районування території України, природоохоронній діяльності.
Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Фізико-географічне районування — один із методів комплексних географічних досліджень, що дає можливість узагальнити знання про ландшафтні комплекси, їх просторові відмінності.
Карта фізико-географічного районування (мал. 105) відображає поділ території України на регіональні ландшафтні одиниці: зональні (пояс, зона, підзона) та азональні (країна, край, область, район). Усі зональні й азональні регіональні одиниці взаємопозв’язані й супідрядні: кожна вища одиниця включає нижчі. Регіональні одиниці відрізняються властивостями, типологією й структурою ландшафтів.
Підґрунтям для створення карти фізико-географічного районування є ландшафтні карти України, а також галузеві карти районування природного середовища. Залежно від походження, історії розвитку природно-територіальних комплексів, взаємодії між компонентами природи та сучасних природних процесів виокремлюють регіональні одиниці й аналізують їх властивості.
На карті фізико-географічного районування України виділені країни, зони, піддони, краї (провінції) й області. Пояси на карті не відображені, адже майже вся територія України знаходиться в межах помірного поясу, за винятком Південного берега Криму, для якого характерні ознаки субтропічного поясу.
Фізико-географічна країна вирізняється своєрідною структурою зональності природних комплексів, що зумовлено географічним положенням у межах великих геоструктурних одиниць і загальними ознаками будови земної поверхні.
Понад 93% площі України належить до південно-західної частини Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни. На Східноєвропейській рівнині чітко виражена широтна зональність ґрунтово-рослинного покриву й ландшафтів.
До 6 % площі України займають Українські Карпати (північно-східна частина Альпійсько-Карпатської гірської фізико-географічної країни), а 1 % -Кримські гори (крайня західна частина Кримсько-Кавказької гірської фізико-географічної країни).
Фізико-географічний пояс виокремлюють на основі порівняння радіаційного балансу й термічного режиму, а також типу атмосферної циркуляції. В Україні межа між помірним і субтропічним поясами проходить південним схилом Головного пасма Кримських гір.
Пояс поділяють на фізико-географічні (природні) зони, для яких характерний спільний баланс тепла й вологи, що зумовлює формування зональних типів фунтів і рослинності. Кожній зоні відповідає певний тип, а нідзоні підтип ландшафту. У межах Східноєвропейської рівнинної країни зазвичай виокремлюють чотири природні зони: мішаних лісів (20 % площі України), широколистих лісів (8 % площі України), лісостепу (понад 26 % площі України) і степу (до 40 % площі України).
У межах зони степу виокремлюють три підзоли — ігівиічиостепового, середи ьостснового й нівденностепового ландшафтів.
Фізико-географічний край — частина зони або підзоии. Вони відрізняються ступенем континентальності клімату, що пов'язано з віддаленістю території від океану й неоднорідністю повітряних мас. Прикладом такого краю є Полісся в межах зони мішаних лісів. Поділ на краї добре виражений у лісостеповій і степовій зонах.
Фізико-географічна область - частина краю (провінції) зі своїми особливостями геологічної будови й рельєфу.
Кожна природна область поділяється на фізико-географічні райони — найменші одиниці районування. У межах району переважає один тин ландшафту.
Одиниці фізико-географічного районування, виокремлені з урахуванням радіаційного чинника, називають зональними; з урахуванням тектонічного й циркуляційного - азональними.
Антропогенні ландшафти. Ландшафти, змінені внаслідок діяльності людини, називають антропогенними. їх можна об'єднати в такі групи:
• ландшафти, що зазнали короткочасного виливу людини й здатні самостійно існувати;
• ландшафти, на які людина виливає протягом усього періоду їх існування і водночас виступає їх невід'ємним компонентом.
Дискусійний клуб
Чи можна вважати людину рушійною силою зміни природних ландшафтів? Поясніть, чому.
В одній групі ландшафтів людина виступає в ролі суб'єкта (того, хто впливає), в іншій — об'єкта (того, на кого впливають). До ландшафтів короткочасного впливу людини належать, наприклад, вторинні ліси. Ландшафтами тривалої дії людини є сільськогосподарські угіддя. Людина в такому випадку виступає зовнішнім чинником, вона регулює розвиток та існування цих ландшафтів у міру задоволення своїх потреб. В урбаиізовапих, промислових ландшафтах людина є їх невід’ємним компонентом.
На сучасному етапі розвиток антропогенних ландшафтів зумовлений соціальними, психологічними, трудовими, економічними й біологічними потребами людини, яка прагне забезпечити для себе сприятливі умови існування.
Отже, людина не тільки сформувала сучасне різноманіття ландшафтів міських територій з урахуванням власних потреб, вона й надалі впливає на розвиток цих ландшафтів.
Висновки
Ландшафт — найменший за розмірами природно-територіальний комплекс. Ландшафти формуються внаслідок взаємодії природних компонентів. Залежно від чинників формування ландшафти поділяють на зональні й азональні.
У межах України розрізняють класи, типи й види природних ландшафтів. Ландшафти, змінені під впливом діяльності людини, називають антропогенними.
Фізико-географічне районування території — виявлення природно-територіального комплексу на певній території.
В Україні виокремлюють такі одиниці фізико-географічного районування: два географічні пояси, три фізико-географічні країни, чотири природні зони.
Запитання та завдання
1. Що називають ландшафтом? Яка наука вивчає ландшафти? Чому важливо знати особливості ландшафтів?
2. Що таке природний ландшафт, антропогенний ландшафті
3. Чим зумовлене різноманіття ландшафтів на території України?
4. Які класи ландшафтів виокремлюють у межах України? Чому?
5. Назвіть одиниці фізико-географічного районування.
6. Що таке фізико-географічна країна?
7. На які природні зони поділяють рівнинну частину України?
8. Чи існує відповідність між одиницями фізико-географічного районування та одиницями класифікації ландшафтів? Наведіть приклади її прояву
9. Як змінюються ландшафти у вашій місцевості? Як ви вважаєте, із чим це пов’язано?
10. Складіть «фізико-географічну адресу» вашої місцевості за планом: а) фізико-географічна область; б) природна зона (підзона); в) провінція; г) область.
Практикум
Розгляньте карту фізико-географічного районування України та позначте на контурній карті межі фізико-географічних країн і природних зон. Напишіть їх назви.
Це матеріал з підручника Географія 8 клас Гільберг
