Куляста форма Землі та її географічні наслідки

Географічні наслідки параметрів і рухів Землі як планети

За підручником "Географія" 11 клас,

автори С. Кобернік, Р. Коваленко

ГЕОГРАФІЧНІ НАСЛІДКИ РУХІВ ЗЕМЛІ В КОСМОСІ

       Показники руху Землі навколо своєї осі

      Період повного обертання Землі навколо своєї осі дорівнює 23 год 56 хв 04 с. Цей період часу заокруглили до 24 год і назвали добою. Осьовий рух нашої планети спрямований проти руху годинникової стрілки. Обертання Землі навколо осі має ряд географічних наслідків. Зокрема, воно вплинуло на формування сплющеної з полюсів форми Землі, спричиняє добові ритми в географічній оболонці, є причиною існування сили Коріоліса.

      Геоїд

      Одним з наслідків осьового обертання Землі є її куляста форма. Вимірювання її розмірів засвідчили, що через осьове обертання Земля на 21 км сплюснута біля полюсів, тобто її форма близька до еліпсоїда обертання. Середній діаметр Землі становить 12 750 км, а довжина її екватора дорівнює приблизно 40 000 км.

    Поверхня Землі не ідеально рівна, на ній є гори, рівнини, западини, і тому форму Землі не можна виразити у вигляді геометричної фігури. Форму нашої планети вчені назвали геоїдом, що в перекладі з грецької означає «землеподібна». Цей термін було запропоновано в 1873 р. німецьким фізиком Йоганном Лістінгом. 

Геоїд – геометричне тіло, що обмежене рівневою поверхнею морів та океанівза спокійного стану водних мас і уявно продовжене під материками таким чином, щоб напрями сил тяжіння перетинали її під прямим кутом. Поверхня геоїда незрівнянно гладкіша за фізичну поверхню планети. У той час, як рельєф Землі має коливання висот майже у 19 км (гора Джомолунгма, 8848 м – Маріанський жолоб, 11022 м), поверхня геоїда відхиляється від поверхні базового еліпсоїда обертання лише в межах ±100 м.

Добова ритміка в географічній оболонці. У зв’язку з рухами Землі в космо-сі географічній оболонці притаманна ритмічність – повторюваність природ-них процесів та явищ у часі з певною періодичністю. Добова ритміка пов’язана з осьовим обертанням Землі. Її прикладами є зміна дня і ночі й, відповідно, ство-рена людиною система відліку часу, зміна температури повітря протягом доби, морські припливи та відпливи тощо. 

Основні види часу. Оскільки Земля обертається навколо осі проти руху годинникової стрілки, світловий день настає зі сходу на захід. На сусідні мериді-ани промені Сонця падають під дещо іншим кутом. Час в усіх точках будь-якого одного меридіана – однаковий. Такий час називають місцевим. Місцевий час – середній сонячний час, виміряний на певному географічному меридіані. Отже, місцевий час зумовлений географічною довготою точки. Що східніше меридіан, то Сонце там сходить раніше. Що більша різниця в географічній довготі, то більша різниця в місцевому часі. Оскільки Земля здійснює за добу (24 год)повний оберт навколо осі (360°), відповідно за 1 год Земля повертаєтьсяна 15° (360°: 24 год), а за 4 хв – на 1°(60 хв: 15°). Через те із просуванням на кожний 1° довготи місцевий час змінюється на 4 хв: на схід зростає, а на захід зменшується. Оскільки місцевим часом користу-ватися незручно, був запроваджений поясний час. Для цього всю поверхню Землі поділили на 24 часові пояси шири-ною приблизно по 15° довготи (мал. 27). Різниця в часі між сусідніми часовими поясами становить 1 год.Поясний час – час у межах одного часового поясу.За поясний час у межах усього поясу прийнято місцевий час меридіана, який проходить посередині поясу – середнього меридіана. На цьому меридіані поясний час збігається з місцевим, тому похибки в обчисленні часу немає. Що далі на захід і на схід до країв часового поясу, то похибка більша.За початок відліку загальноприйнято пояс, середнім меридіаном якого є Гринвіч (0° довготи). Поясний час 0-го поясу називають всесвітнім часом (UT, від англ. Universal Time). Від 0-го поясу на схід час додається 1 год на кожний часо-вий пояс (додатне зміщення поясів, яке позначають додатними числами від +1 до +12), на захід – віднімається (від’ємне зміщення поясів, яке позначають від’єм-ними числами від –1 до –12). Під час руху з одного часового поясу в інший із заходу на схід стрілку годинника переводять на одну годину вперед, на захід – на одну годину назад. Над океаном, де немає постійних жителів, межі часових поясів проведено чітко за меридіанами через 15°. На суходолі межі поясів з меридіа-
нами майже не збігаються, оскільки для зручності обчислення часу враховують кордони країн, а для великих країн – їх внутрішній адміністративно-терито-ріальний поділ. Нині майже в 70 країнах світу, в т. ч. у більшості країн Європи, використовують літній час. На території України вперше його було запроваджено в 1981 р.Літній час – сезонний час, який вста-новлюється на певній території на літ-ній період року й зазвичай різниться на 1 год від стандартного часу, прийнятого на цій території.
Відповідно до рекомендацій Євро-пейської економічної комісії ООН перехід на літній час відбувається в останню неділю березня о 3 год ночі пе-реведенням стрілки годинника на 1 год вперед, а скасовується в останню неділю жовтня о 4 год ночі переведенням стрілки годинника на 1 год назад.На Землі встановлена лінія зміни дат; вона проходить у Тихому океані від полюсу до полюсу приблизно по 180-му меридіану. По обидва боки від цієї лінії поясний час однаковий, а дати різні. Перетинаючи лінію зміни дат зі Східної півкулі в Західну, треба відняти 1 добу від дати, тобто один день повториться двічі. У разі перетину лінії зміни дат у зворот-ному напрямку 1 доба втрачається

Сила Коріоліса. Через осьове обертання існує відхиляюча сила Зем-лі – сила Коріоліса. Завдяки їй всі тіла, що рухаються паралельно поверхні планети (річки, повітряні маси, морські течії), у Північній півкулі відхиляються праворуч, у Південній – ліворуч. На лінії екватора відхиляючої сили немає. До полюсів дія сили Коріоліса посилюєть-ся (мал. 28). Яскравим прикладом дії сили Ко-ріоліса є вплив на напрямок постійних вітрів та спричинених ними океанічних течій. Через відхиляючу силу Землі не збігаються напрямки руху повітряних мас у циклонах та антициклонах у Пів-нічній та Південній півкулях (мал. 29). Саме силою Коріоліса пояснюється втричі більший рівень зношеності пра-вої рейки залізничної колії, ніж лівої.

Орбітальний рух Землі: основні характеристики, географічні наслід-ки. Земля рухається навколо Сонця із середньою швидкістю 30км/с, здійсню-ючи повний оберт приблизно за 365 діб і 6 год. Цей рух назвали орбітальним, або річним (мал. 30). Проте підраховувати роки з такою кількістю неповних діб незручно. Тому календарним вважають рік, що має 365 діб. А із залишків часу в 6 год за 4 роки «набігає» зайва доба, яку додають до місяця лютого. Такий рік називають високосним. Географічним наслідком орбітального руху Землі є річна ритміка географічної оболонки, що проявляється в закономірній зміні пір року, з чим пов’язані зміни висоти Сонця над горизонтом і тривалості світлового дня, наявність на Землі поясів освіт-леності, формування сезонних вітрів мусонів тощо

Зміна пір року в Північній та Південній півкулях. Під час руху Землі навколо Сонця через сталий кут нахилу її осі до площини орбіти (66°33’) Північна та Південна півкулі освітлюються нерівномірно. Най-більший кут падіння сонячних про-менів у Північній півкулі – в червні, в Південній – у грудні. З цим пов’язана зміна пір року на Землі.Найбільше Північна півкуля освітлюється Сонцем 22 червня. Цю дату нази-вають у Північній півкулі днем літнього сонцестояння. За півроку Земля здійс-нює півоберта навколо Сонця по орбіті й розташовується так, що його промені падають під більшим кутом на Південну півкулю. Тому грудень, січень та лютий – літні місяці у Південній півкулі. Для Північної півкулі – це зима. Дату 22 грудня називають у Північній півкулі днем зимового сонцестояння

Змінюваність висоти Сонця над горизонтом і тривалості світлового дня.Щоденно о 12 год дня Сонце піднімається найвище над горизонтом, але під різ-ним кутом. У Північній півкулі Сонце найвище буває над горизонтом 22 червня, а на лінії Північного тропіка перебуває в зеніті. Тоді світловий день у Північній пів-кулі найдовший (наприклад, у Києві понад 16 год), а ніч – найкоротша. 22 червня під час осьового обертання планети території, що лежать на північ від лінії Пів-нічного полярного кола (66°33’пн. ш.), цілодобово потрапляють у зону освітлення Сонцем, там настає полярний день. На Північному полюсі він триває півроку. У Південній півкулі навпаки – 22 червня найдовша ніч та найкоротший світ-ловий день. На території, що розташована південніше від паралелі Південного полярного кола (66°33’пд. ш.), сонячні промені зовсім не потрапляють. Там – полярна ніч, яка триває в точці Південного полюсу впродовж півроку.22 грудня Сонце підіймається найвище над горизонтом у Південній півкулі, а найнижче – у Північній. Тому, відповідно, в цей день у Південній півкулі найдов-ший світловий день й найкоротша ніч. У Північній півкулі навпаки. Зокрема, у Києві 22 грудня день триває близько 8 год, а ніч – 16 год. За паралеллю Південного полярного кола (66°33’пд. ш.) аж до точки Південного полюса в цей час триває полярний день, у той час як північніше від паралелі Північного полярного кола – полярна ніч.21 березня та 23 вересня Земля займає таке положення щодо Сонця, що на всій планеті (крім полюсів) тривалість світлового дня дорівнює тривалості ночі. Тому ці дати називають відповідно днями весняного та осіннього рівнодень.Залежно від географічної широти висота Сонця над горизонтом зменшу-ється від екватора до полюсів.

Астрономічні пори року в південній і північній півкулі (мал)

географія 11 кл

Чим Говерла приваблює тисячі туристів?

Материки Землі

Материки  - це великі ділянки суходолу, оточені з усіх сторін водою. На Землі є шість материків: Євразія, Африка, Північна та Південна Америка, Австралія, Антарктида.  Материки відрізняються між собою за розмірами, формами земної поверхні, природою. Найбільший материк на Землі -  Євразія. Цей материк поділяється на дві частини – Європу та Азію. Умовна межа між частинами проходить уздовж уральських гір та північних схилів Кавказьких гір.  Євразія займає 2/3 частини всієї суші. Він омивається 4 океанами і об’єднує дві частини світу – Європу та Азію. На території Євразії є три теплові пояси. Клімат – надзвичайно різноманітний – від арктичного на півночі, до тропічного на півдні.  Тваринний і рослинний світ багатий і різноманітний. Тут ростуть ялини, сосни, дуби, каштани, кипариси та магнолії. У лісах, степах, тайзі та тундрі живуть бурі та білі ведмеді, олені, вовки. На півдні континенту мешкають слони, тигри, крокодили. В Євразії знаходиться Байкал – найглибше озеро світу, а також найменше – Мармурове та наймілкіше – Азовське. Північна Америка – третій за величиною материк. На її півночі холодно, там багато лісів і озер. На півдні лежать спекотні пустелі і густі тропічні ліси. А в середній частині знаходяться рівнинні степи, які називають преріями. Величезніскелясті гори оточують материк на заході. Багато мешканців Північної Америки живуть у великих сучасних містах. У Північній Америці проживає 8 % населення світу, переважно європеоїдної раси, а також негри й індіанці. Значні територіїбезлюдні (переважно на півночі Канади), найгустіше населені Бермудські острови і північно-східне узбережжя США. Три четверті населення Північної Америки проживає в містах. Південна Америка – четвертий за величиною материк. Уздовж його західного узбережжя тягнеться довгий гірський хребет – Анди. У Південній Америці є жаркі й холодні пустелі і великі, порослі травою рівнини. Цей материк є батьківщиноюкартоплі, помідорів, кукурудзи, арахісу, бавовни, ананасу. Африка – другий за розміром материк землі. Він весь лежить у жаркому поясі. Тут є пекучі пустелі, густі тропічні ліси і вкриті травою рівнини. Населення Африки – це люди різних народностей. У саванах, пустелях і тропічних джунглях живуть зебри, антилопи, жирафи, леви, горили, мавпи. В Африці знаходиться найжаркіше місце на Землі – пустеля Сахара, яку перетинає найдовша річка на планеті - Ніл. Австралія – найменший континент. Тут спекотний клімат. Переважна більшість населення живе в містах, розташованих на узбережжі. Землі, віддалені від узбережжя називають Бушем. Тут водяться звірі, які вилуплюються із яєць: качкодзьоб та єхидна. Австралія – найсухіший материк, пустелі займають близько його половини. До таких умов пристосувалися рідкісні рослини – евкаліпт, пляшкове дерево, а також тварини – коала, кенгуру. Антарктида – найхолодніше місце на Землі. Більша її частина – замерзлий океан. Постійного населення тут немає. На цьому материку колоніями живуть пінгвіни. На Антарктиді розташовано багато науково-дослідних станцій. Є серед них і Українська. Вчені з усього світу спостерігають за погодними умовами, вимірюють товщу криги та вивчають дику природу.

10 ПРОТОК, ЯКІ НАЗВАНІ НА ЧЕСТЬ ВІДОМИХ МАНДРІВНИКІВ ТА ГЕОГРАФІВ 🌐

1. Протока Нерса 
Це протока в Північно-Льодовитому океані, що розділяє північний захід Гренландії від острова Елсмір, і з'єднує море Баффіна з морем Лінкольна. Має довжину 554 кілометри, а максимальну ширину - 18 кілометрів. Свою назву протока отримла на честь британського морського офіцера і полярного дослідника Джорджа Нерса, який в 1870-х роках досліджував цей район. У 1964 році датським і канадським урядом було остаточно врегульовано найменування протоки.

2. Берінгова протока
Ця протока протікає, сполучаючи між собою Північно-Льодовитий і Тихий океани, і яка розділяє Азію (крайня східна континентальна точка - мис Дежньова на російській Чукотці) і Північну Америку (найзахідніша континентальна точка - мис Принца Уельського на американській Алясці). Була відкрита 26 серпня 1728 року норвезьким мореплавцем Вітусом Берінґом, в честь якого і названа. Однак як виявилося, ще за 80 років до нього протоку вже перетнув російський мандрівник Сємьон Дєжньов.

3. Протока Лаперуза
Протока в Тихому океані, між північним краєм острова Хоккайдо (Японія) і південним краєм острова Сахалін (Росія), що з'єднує Японське і Охотське моря. Названа на честь французького мореплавця Жана Франсуа де Лаперуза, який відкрив протоку в 1787 році. Протока має довжину понад 95 кілометрів, а ширину - 40-45 кілометрів.

4. Протока Кука
Це протока, що розділяє Північний і Південний острови Нової Зеландії. Вона сполучає Тасманове море з іншою частиною Тихого океану. Протока названа на честь англійського мореплавця Джеймса Кука, який відкрив її в 1769 році. Довжина протоки 107 кілометрів, ширина в найвужчому місці становить від 22 до 91 кілометра, глибина по судновому ходу від 97 до 1092 метрів.

5. Дейвісова протока
Девісова протока розділяє Гренландію і острів Баффінова Земля (канадська провінція Нунавут). Ширина протоки варіюється від 300 до 950 кілометрів, максимальна глибина становить 3660 метрів. Також ця протока сполучає між собою два моря Північно-Льодовитого океану - Баффіна та Лабрадор. Протока названа на честь англійського мореплавця Джона Дейвіса (1550-1605), який в 1580-х роках здійснив кілька плавань в цей регіон і досліджував узбережжя Гренландії і Баффінової Землі. Протока разом з прилеглою частиною суші була відкрита Дейвісом в 1583 році.

6. Бассова протока
З даного переліку це єдина протока яка названа не на честь мореплавця чи дослідника, а на честь лікаря. Протока названа її першовідкривачем Метью Фліндерсом в честь корабельного лікаря Джорджа Басса в 1798 році. Ширина протоки становить 240 км, а середня глибина близько 50 метрів. Протока виникла всього близько 10 000 років тому в зв'язку з підвищенням рівня моря. До цього Тасманія була частиною австралійського континенту. З Бассовою протокою пов'язані події 21 жовтня 1978 року, коли в небі над протокою безслідно зник літак разом з пілотом Фредеріком Валентіч.

7. Протока Дрейка
Це найширша в світі протока, яка з'єднує південні частини Атлантичного і Тихого океанів (в разі виділення Південного океану може повністю або частково відеоситися до нього). На північ від протоки розташована найпівденніша точка південноамериканського материка і всього американського континенту - острова Вогняна Земля - легендарний мис Горн. По великому рахунку протока Дрейка протікає між Південною Америкою та Антарктидою, розділяючи їх. Її ширина становить 820 кілометрів. Названа на честь британського мореплавця Фркнсіса Дрейка який першим її перетнув в 1578 році.

8. Торресова протока
Це протока, що відокремлює Австралію від острова Нова Гвінея. Протока сполучає Тихий і Індійський океани (відповідно Коралове і Арафурське моря). Ширина в самій вузькій частині - близько 150 км. На південь знаходиться півострів Кейп-Йорк - найпівнічніша частина австралійського штату Квінсленд. На півночі знаходиться Західна провінція Папуа - Новох Гвінеї. Названа на честь іспанського мореплаця Луїса Торреса, який в 1606 році одним із перших проплив нею.

9. Магелланова протока
Ця протока названа на честь португальського мореплавця Фернана Магеллана, який у ході своєї навколосвітньої подорожі став першим європейцем, що провів корабель крізь цю протоку 21 жовтня — 28 листопада 1520 року. Серед моряків, що перетинають Магелланову протоку, існує традиція цілувати ногу патагонця, що сидить внизу пам'ятника Магеллану в місті Пунта-Аренас. Вона протікає між островом Вогняна Земля і Південною Америкою, і тим самим сполучає Атлантичний і Тихий океани.

10. Протока Робсона
Протока в Північно-Льодовитому океані, яка розділяє острови Гренландія і Елсмір, та є північною частиною протоки Нерса, про яку вже зазначалося. Довжина протоки становить близько 80 кілометрів, при ширині від 18 до 29 кілометрів. Неподалік від протоки Робсона знаходиться селище #Алерт - найпівнічніше поселення в світі з постійним населенням. Протока була названа в ході полярної експедиції 1871 року під керівництвом Чарльза Франсіса Холла. Отримала назву по імені міністра військово-морських сил США Джорджа Максвелла Робсона.

підручник 7 клас

підручники 11 клас